• вул.Довженка,2
  • berizka-sadok@ukr.net
  • (0683198843)
/ "Майбутні школярі"
"Майбутні школяри"
 
 На рівні держави реалізацію права кожної дитини на дошкільну освіту, забезпечення повноцінного фізичного, інтелектуального, морального, естетичного і соціального розвитку дошкільника, поліпшення якості дошкільної освіти, формування передумов навчальної діяльності гарантують Закон України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628-ІП (зі змінами і доповненнями) та Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт», затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 23 листопада 2010 р. № 1111. Проте проблема готовності дошкільників до шкільного навчання залишається актуальною і нині.
 Сьогодні в Україні можна виокремити дві організаційні складові проблеми підготовки дитини: до школи
• перша полягає у тому, що й досі немає рівноцінних умов підготовки дітей старшого дошкільного віку до вступу в школу. Йдеться про виховання дітей у сім'ї та у різних типах дошкільних навчальних закладів;
• друга виявляється у тому, що певна кількість як державних дошкільних навчальних закладів, так і приватних центрів розвитку дитини перетворилися на установи форсованого навчання, на своєрідні тренувальні майданчики з підготовки дітей до вступу в престижні школи, ліцеї, гімназії.
 
Дошкільне дитинство і навчання
 
 Показово, що навчання дошкільників у різних центрах розвитку — майже «шкільне життя» маленьких дітей — дуже подобається їхнім батькам. У такій організації освітнього процесу вони вбачають запоруку успіху дитини у навчанні в школі. При цьому мало хто бере до уваги, що дітям здебільшого пропонують знання з різних освітніх галузей, засвоєння яких не відповідає потенційним віковим можливостям дітей. Навряд чи такі знання сприятимуть розвитку дитини, найпевніше вони будуть для неї «додатковим вантажем».
Зауважимо, що значна кількість батьків розглядають увесь період до¬шкільного дитинства як підготовку до школи і намагаються з цієї точки зору максимально використати його можливості.
 На жаль, не зважаючи на протести педагогічної громадськості, про-довжується усталена практика тестування майбутніх першокласників при вступі до того чи того освітнього закладу, що є нестерпним психічно і фізично для маленької дитини. Цей факт також впливає на формування у батьків такого ставлення до періоду дошкільного дитинства.
 Але ж при такій постановці питання зникає самоцінність цього періоду.
Крім того, деякі дошкільники здобувають знання під керівництвом домашнього вчителя (гувернера), часто ізольовано від інших дітей, що, природно, не сприяє розв'язанню завдань повноцінної соціалізації дитини.
Усі ці реалії сьогодення й визначають проблему підготовки до школи як одну з найактуальніших у дошкільній педагогіці.


Готовність до навчання у школі
 
 Розглядаючи проблему підготовки дітей до школи, не можна обійти такий її аспект, як готовність до шкільного навчання. Йдеться про готовність дітей не до навчання взагалі, а до навчання у школі з усім комплексом її навчальних і позанавчальних навантажень.
 Не можна говорити про ефективну, повноцінну підготовку ди¬тини до навчання у школі, якщо не враховувати її психологічний ас¬пект, тобто стан внутрішньої готовності дитини до переходу в нову соціальну позицію «школяр», у новий соціальний освітній простір розвитку «школа».
 Готовність — це усвідомлений стан організму до сприйняття нової діяльності, нової інформації, який запобігає виникненню кризових явищ. Академік, доктор педагогічних наук Алла Богуш наголошує: через те що діти приходять до школи з різним ступенем психологічної готовності до навчання і з різним рівнем педагогічної підготовки, а також через недиференційований підхід до дітей та уніфікацію їх до загальної категорії «учень», «першокласник», гальмується їхня адаптація до нових шкільних умов діяльності, а це веде до нервових зривів і кризових явищ.
 Психологічна готовність дітей до школи передбачає формування у них певного ставлення до шкільного навчання як серйозної і соціально-значущої діяльності, тобто відповідну мотивацію навчання, або мотиваційну готовність, а також забезпечення рівня інтелектуального та емоційно-вольового розвитку дитини.
Доктор психологічних наук Олена Кононко, вивчаючи проблему наступності між переддошкільною та шкільною освітою, переконливо стверджує, що дошкільному навчальному закладу і школі необхідно подбати про послідовність, поступовість принципів навчання і виховання, і не лише заміну старого новим, а й збереження здобутків попереднього етапу життя дитини.
 Науковцями встановлено, що загальна готовність дитини до систематичного шкільного навчання — багатокомпонентне утворення, яке потребує комплексного дослідження й оцінювання рівня фізичного, психічного, розумового й соціального розвитку дитини, необхідного для успішного опанування навчальним матеріалом.

Оптимальний вік першокласника

 Існують різні точки зору щодо оптимального віку дитини до вступу в школу: одні фахівці вважають, що дитина може стати першокласником вже у шість років, оскільки вона вже здатна опановувати навчальний матеріал у школі, інші радять віддавати дитину до школи ближче до семи, а то й у сім років. За даними психологічних досліджень, дитина шести років дійсно здатна засвоювати на-вчальний матеріал, але при цьому у неї зберігається гостра потреба у грі. Тому і навчання шестирічних першокласників має відбуватися в ігровій формі, що, на жаль, не передбачено у звичайній загальноосвітній школі, де до шестирічок ставлять такі ж вимоги, як і до семирічних дітей. Вочевидь, доречно було б створити у перших класах розвивально-освітнє середовище, яке дало б змогу забезпечити безкризовий адаптаційний період дітей, створити ігрові зони, озброїти вчителів перших класів методиками спілкування і роботи з шести¬річними дітьми.
 Наразі вчені стверджують, що діти, які приходять до школи, не готові до нових форм співробітництва з дорослими й однокласниками, до зміни соціального статусу, соціальної ситуації розвитку. Цьому є пояснення, зупини¬мося на кількох із них.
 
 
Привчання дошкільників до посильної праці
 
 Значна частина батьків, прагнучи дати дитині до вступу до школи якомога більше знань, забувають (або не вважають за потрібне) залучати дітей до посильної праці вдома. Виходить, як багато знати і йти до школи навчатись, то дитина доросла, а виконувати нескладні трудові обов'язки — маленька? У результаті, як зауважує Ганна Бєлєнька, кандидат педагогічних наук, після завершення періоду дошкільного дитинства часто отримуємо інтелектуально розвинену і фізично міцну дитину, яка залишається «маленькою» протягом усього періоду навчання у початковій школі: не вміє себе обслуговувати — одягнутись, скласти портфель, спланувати власну діяльність тощо.
 Вчителі початкових шкіл стверджують, що діти, які прийшли до школи з дошкільного навчального закладу, більш привчені до трудової діяльності і можуть обслуговувати себе. Натомість переважна кількість дітей, які ви¬ховувалися у сім'ях, навіть при елементарній підготовці до наступного уроку: сховати один підручник, витягти інший, приготувати олівці, фарби тощо — потребують допомоги. Вчитель сам підходить до дитини і викладає з портфеля підручник, зошит, пенал.... Тому діти, не привчені з дитинства до посильної праці, стають надзвичайно залежними від найближчого оточення, насамперед, від дорослих. У молодшому шкільному віці набагато важче, ніж у дошкільному, формуються такі риси, як самостійність та відповідальність.
 Дитина входить у шкільне життя з упевненістю, що всі їй допоможуть виконати домашнє завдання, справитися з іншими шкільними обов'язками: батьки, інші родичі. У виконанні деяких «шкільних справ» вона сподівається на допомогу інших дітей і дуже ображається і обурюється, якщо їхні думки з приводу такої ситуації не співпадають. Крім того, дитина, яка багато чого не вміє і весь час просить допомоги, часто стає об'єктом кепкувань інших дітей. Тож шкільне життя дитини може стати для неї психологічно травматичною ситуацією, і вона може відмовлятися йти до школи. Причина такого явища криється у тому, що, попри достатній фізичний та інтелектуальний розвиток дитини, в дошкільно¬му дитинстві не відбулося її соціального зростання: вольові і моральні якості не знайшли свого застосування у реаліях щоденної діяльності. Саме тому формування повноцінної навчальної діяльності, позитивного ставлення до неї, а також формування навчальної мотивації залежать від достатнього розвитку дитини.


Виховання самостійності у дошкільників
 
 Психологи також зауважують, що батькам майбутніх першокласників слід бути готовими до того, що з моменту вступу до школи дитині потрібно давати більше самостійності, не намагатися постійно контролювати її. Перший клас — це перший у житті дитини крок до незалежності. І тут батьки роблять дві помилки:
• надають дитині цілковиту свободу — «Ти тепер вже дорослий і сам будеш відповідальним за свої вчинки»;
• надмірно контролюють навчання дитини — найбільш поширена ситуація.
Багато батьків вважають, що навчання у початковій школі, чи бодай перші два класи, треба разом з дитиною «відсидіти», «відучитися», щоб «не втратити момент успішності». Така ситуація розгортається за типовим сценарієм.
 Дитина сідає готувати уроки, мама сідає поряд. І поки дитина виписує літери, цифри, мама «контролює процес»: робить зауваження, заставляє переписувати, докоряє у неуважності.
 І виходить, що у дитини не з'являється взагалі ніяких навичок самостійності. Якщо дитина вміє боротися за свою територію, то, найпевніше, вона буде саботувати заняття — дивитися у вікно, демонстративно позіхати, тобто робити все, щоб не виконати завдання. І все це через те, що її власна мотивація буде похована під необхідністю, продиктованою дорослими. Але ж дитина і сама прагне робити уроки, тому що хоче навчатись, відчуває себе відповідальною: їй дали завдання, вона хоче його виконати. Але робити його стане тоді, коли сама захоче. Тому, перш ніж багато разів суворо нагадувати дитині, щоб сідала за виконання завдання, батькам слід замислитися, чи не відіб'ють вони у дитини бажання вчитися або чи не отримають вони учня, який стане вчитися лише для того, щоб батьки були задоволені.

Зважаймо на психофізіологічні особливості дитини
 
 Щоб уникнути таких помилок, слід діяти відповідно до психофізіологічних особливостей дитини. Спочатку варто з'ясувати, наскільки швидко вона втомлюється. Є діти, які повернувшись зі школи, є активними і прагнуть одразу ж сідати за уроки. Не перешкоджайте цьому, вони, найімовірніше, з легкістю їх зроблять. А інші першокласники потребують кілька годин, щоб перепочити, і вже після відпочинку сідати за виконання домашнього завдання.
 Отже, для того щоб дитина, виходячи з дошкільного дитинства, була готовою до викликів початкової школи, до зміни свого соціального статусу необхідно:
• враховувати рівень розвитку дитини на момент вступу до школи й уникати недиференційованого підходу до учнів;
• уникати переобтяження майбутнього першокласника знаннями, і взагалі переваги пізнавального розвитку над фізичним, соціальним, трудовим, морально-етичним, художньо-естетичним;
• сприяти розвитку у дитини соціально значущих мотивів поведінки і діяльності.
 Тож не слід забувати, що і від батьків, і від педагогів залежить, наскільки комфортно дитина почуватиметься у школі, наскільки її захоплять новий статус і нова діяльність, наскільки результативним буде її навчання.
 
Дитина йде до школи
 
 Ставлення дитини до навчання формується задовго до того, як вона переступить шкільний поріг. Важливу роль тут відіграє інформація про школу і спосіб її подачі батьками та вихователями дошкільного закладу.
 Необхідно, щоб кожна дитина не лише зрозуміла запропоновану інформацію, а й змогла відчути, «прожити» її. Тож для цього використовують сюжетно-рольові ігри, розповіді дорослих про своє навчання та улюблених учи¬телів, організовують екскурсії до школи, спілкування з молодшими школярами, читання та аналізування дитячої художньої літератури про шкільне життя, вчать прислів'я і приказки, у яких йдеться про особливе значення книги, навчання, праці тощо
 На етапі підготовки до школи, та й впродовж усього періоду дошкільного дитинства, пріоритетним є загальний розвиток дитини. Тож і педагоги дошкільних закладів, і батьки майбутніх школярів насамперед повинні опі¬куватися тим, щоб у дітей були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для того, щоб опанувати принципово нову для них діяльність — учбову.
 Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з найближчим оточенням, був доброзичливим з дітьми та дорослими. Також до вступу до школи дитина повинна вміти керувати своїм тілом, вправно рухатися та орієнтуватись у просторі. У неї має бути гарно розвинена дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи руки та ока.
 Щоб стати успішним, майбутньому першокласнику мають бути притаманні такі якості:
• прагнення до спілкування з однолітками;
• бажання вчитися;
• міцне здоров'я;
• позитивний емоційний настрій;
• грамотне мовлення, зв'язний виклад сво¬їх думок;
• прагнення до співпраці з дорослими;
• розвинена довільність поведінки;
• допитливість і прагнення до відкриттів;
• сформована координація рухів і графічні навички.
 
 

Рекомендації батькам майбутніх першокласників
 
• Поважайте дитину як особистість.
• Зберігайте доброзичливу емоційну атмосферу в сім'ї.
• Розвивайте і підтримуйте у дитини інтерес до навчання. Привчайте її дотримуватися правил здорового способу життя, розвивайте необхідні для цього навички.
• Зосереджуйте увагу дитини на її успіхах («Ти зможеш, ти здатний»), не акцентуйте увагу на невдачах у навчанні.
• Не вимагайте від першокласника лише високих результатів і оцінок. Пояснюйте, як важливо отримувати нові знання і розвивати свої здібності.
• Не карайте дитину обмеженням її рухової активності, не забороняйте гуляти разом з іншими дітьми на свіжому повітрі. Суворо дотримуйтеся режиму дня.
• Перенесіть перегляд телепередач та комп'ютерні ігри на суботу, щоб обмежити час перебування дитини у статичній позі.
• Влаштовуйте у вихідні дні сімейні прогулянки на природі, за можливості, відвідуйте басейн.
• Проводьте фізкультхвилинки, стежте за поставою дитини під час виконання домашнього завдання.
• Виконуйте з дитиною комплекс вправ для зміцнення м'язів спини, плечового поясу і живота двічі на тиждень. Під час «пальчикової» гімнастики співайте разом з дитиною пісеньки, щоб поліпшити вентиляцію легень та підтримати гарний настрій. Проводьте релаксаційну гімнастику, використовуючи аудіозаписи звуків моря, лісу тощо.
• Стежте, щоб після школи дитина обов'язково гуляла на свіжому повітрі не менше години.
• Вкладайте дитину спати не пізніше 21:00.